Великдень-2022: головне християнське свято в умовах війни

«Тут пропоную розглянути це питання з двох різних аспектів — церковної та народної традицій. Почнемо з церковної. Часто дуже помилково вважають, що є якісь обов’язкові страви, і що якщо їх не посвятити, не покласти до кошика, то це великий гріх. Насправді можна сказати, що жодного обов’язкового продукту до освячення не існує. Страви, які ми приносимо на благословення і освячення, не є якоюсь жертвою або чимось надзвичайно сакральним. Про це наголошується у богослужбовій літературі, зокрема і в сучасній, і в XVIII-XIX ст., і в Требнику святителя Петра Могили, який для української церковної традиції є свого роду авторитетом», — розповідає протодиякон Андрій Бурдик.

Він додає, що помилкою є вважати ті освячені й благословенні великодні страви чимось таким, до чого треба ставитися з дуже особливим благоговінням та прирівнювати їх до надзвичайно великої святині. 

Щодо пасок, чи точніше хліба, то православна церковна традиція має молитву та чин освячення артоса — особливого хліба, який подібний до паски за формою і має особливе сакральне і символічне значення. 

«Артос символізує Хліб Життя, Яким є Христос. Саме слово «артос» із грецької перекладається дослівно як «хліб». Він освячується у день Свята Пасхи та згідно Церковного Уставу на сьомий день у Світлу Суботу роздробляється і роздається вірянам. На практиці ця роздача відбувається здебільшого у неділю після Великодня. Саме із артосом пов’язують традицію випікання і освячення пасок, без яких тепер ми не уявляємо жодне святкування Великодня, і які стали свого роду символом і невід’ємним атрибутом цього Свята нарівні з писанками та крашанками. Тому Церквою і було введено окрему молитву на освячення пасок чи хліба, проте вона відрізняється від молитви над артосом, як і сама паска відрізняється від артоса за своєю сутністю», — поясняює протодиякон Андрій Бурдик.

Священнослужитель розповідає, що до набору великоднього кошика входять страви, які були заборонені до споживання християнам упродовж майже двох місяців під час суворого Великого Посту. Саме тому таким особливим чином віряни благословляються на початок споживання цих страв. 

Священнослужитель звертає увагу, що не можна забувати про існування народних традицій святкування християнських свят, зокрема і Пасхи, які збагачені різними обрядами та атрибутами, символами та традиціями. І Церква з розумінням та заохоченням ставиться до таких речей, якщо вони не йдуть в розріз із християнським вченням. Суттєво торкнулися народні традиції і великоднього кошика.

«Сучасний український великодній кошик містить, як правило, такі продукти та страви: паска, яйця (крашанки, писанки чи звичайні), м’ясні страви (шинка, полядвиця, ковбаса, шпондер, шовдар), масло, сир (бринза, кисломолочний), хрін (як цілий так і тертий з буряком), сіль.

Деякі з них мають у народі свій символізм, наприклад, яйце — символ життя, м’ясо та хрін символізують ягня та гіркі трави, які були невід’ємним атрибутом старозавітного святкового столу на свято єврейської Пасхи. Тертий хрін із буряком за кольором нагадує про жертву Ісуса Христа на Хресті та перемогу над смертю, ну а сіль взагалі є символом Церкви Христової, Його учнів та послідовників», — розповідає про значення кожного продукту протодиякон Андрій Бурдик.

За словами священнослужителя, церква має окремий особливий чин благословення вина за богослужінням. Вино використовується під час Божественної Літургії для Таїнства Причастя, Таїнства Шлюбу і Таїнства Соборування. В усіх цих випадках вино має свій символізм, своє призначення, і тут треба наголосити — його кількість, яка споживається, є зовсім невеликою, символічною. У випадку ж із великоднім кошиком вино та міцні алкогольні напої не несуть жодного змісту, їх наявність там недоречна і навіть межує зі святотатством.

Окремо наголошує на різного роду забобонах та окультизмі. Існують забобони, начебто паску можна різати лише свяченим ножем, але це ніякого підґрунтя не має. Не можна класти до кошика ножі чи виделки, інший посуд з метою освячення, різні амулети, підкови, ювелірні прикраси, всілякі обереги, які жодного стосунку до християнства не мають. 

Часто з метою освячення віряни кладуть до кошика хрестики чи образочки. Цього також не варто робити, потрібно окремо з ними підійти до священика, оскільки на освячення таких речей є окремі чини та молитви.

«Так, насправді таке передбачено Церквою ще з давніх часів, проте, на жаль, сьогодні забулося. Це стосується будь-якого свята чи дня, коли людина бажала би бути у храмі та взяти участь у Божественній Літургії, але не має на те можливості через хворобу, негоду чи інші обставини, зокрема під час війни. Такий чин носить назву «Послідування зображальних», або «Обідниця» і призначений для читання мирянином навіть без участі священика. Він не заміняє Літургії, а лише її символізує, проте у такий спосіб допомагає людині духовно возз’єднатися зі всією Церквою Христовою, а отже і з Самим Христом. 

Інший нюанс полягає в тому, що на Пасху та упродовж Світлого Тижня ранішні та вечірні молитви замінюються так званими «Пасхальними Часами» («Часами на Святу Пасху»). Їх можна знайти у молитвослові та саме їх читати упродовж дня навіть по декілька разів. Саме Пасхальні Часи я раджу до читання тим, хто не матиме можливості у часи війни потрапити на богослужіння», — радить протодиякон Андрій Бурдик.

Він додає, що сьогодні доступні онлайн-богослужіння, які, звичайно, повноцінно не замінять живої присутності у храмі Божому, проте суттєво наблизять людину до цього і навіть допоможуть освятити великодній кошик, оскільки насамперед освячення йде посередництвом молитви.

Бажаю всім увійти в Пасхальну радість і бути огорнутими Світлом Воскресіння Христового!