В Україні працює більше 300 крафтових сироварень
Популяризуємо автентичність: чому важливо створювати унікальні назви та рецептури
23 березня 2024, 07:00 2520
Оксана Чернова На жаль, через довгу традицію комунізму і пригнічення індивідуальної ініціативи поняття інтелектуальної власності в Україні не утверджене так міцно, як у західних країнах. Саме тому дехто досі в побуті називає все ігристе «шампанським», а деякі виробники називають свіжий розсільний сир «фетою», навіть якщо він виготовлений в Україні, а не в Греції.
Дотримання прав інтелектуальної власності на назву, технологію, місце виробництва харчових продуктів регулює Закон України «Про правову охорону географічних зазначень». Його дія розповсюджується не лише на обмеження, пов’язані зі вживанням іноземних автентичних назв, а й на підтримку та поширення національних харчових продуктів, зокрема й сиру.
Перехідний період і нові назви
В Україні поступово впроваджується практика захисту географічних назв харчових продуктів. Це означає, що назви таких продуктів як Парміджано Реджано, фета, рокфор можуть використовуватися лише для сирів, вироблених у певному регіоні за окремими традиційними методами.
Як показує досвід останнього року, великі виробники менш болісно сприйняли перехід на нові назви. Такі сироробні підприємства швидше адаптувалися до змін та спонукали до цього споживачів. Тож на полицях мереж супермаркетів все частіше зустрічаються назви «Фіта», «Фелата», «Фетті» замість «Фета», що натякає споживачу на схожість з оригінальним продуктом за технологією виробництва, але різницею в саме місці виробництва, смаковими характеристиками і без порушень норм закону. Є навіть прихильники популяризації для такого сиру питомої української назви «Набіл».
Щодо невеликих сироварень, на жаль, тенденція до переходу на інші назви, без використання географічно захищених термінів, менш позитивна. Це пов’язано і з конкуренцією в галузі, й зі страхом втрати споживача, адже широкому загалу все ще більш знайомі назви світових виробників. А отже, і більша довіра до продуктів зі «звичними» назвами.
Проте з часом тенденція до копіювання назв сирів, які захищені географічним зазначенням, ймовірно, ослабне, оскільки в Україні є свої унікальні сири, які в майбутньому, можливо, прагнутимуть здобути й для свого сиру знак якості.
Закордонний досвід та власний приклад
Українці не перші, хто постає перед труднощами захисту географічних назв і пошуком автентичних термінів. Яскравий приклад «болісного переходу» від популярного чужого до нового свого — історія одінєї відомої компанії, що є зараз одним із провідних виробників сирів у Німеччині та світі. Компанія має довгу історію і традиції виробництва сирів, а також дотримується високих стандартів якості та соціальної відповідальності. Проте на початку навіть цей «сирний гігант» встиг потрапити в неприємну історію.
Річ у тому, що компанія спеціалізується на виготовленні сирів із пліснявою. Вони створили сир із блакитною пліснявою, що має ніжну текстуру та яскравий смак, подібний до французького рокфору, тож і назву дали відповідну. Проте «Рокфор» — географічно захищена назва, тому німецька компанія через деякий час отримала позов від країни-сусіда. Як результат, назву сиру змінили на суто німецьку. Відтоді він став їхньою візитівкою, і мало хто з поціновувачів тепер сплутає французький «Рокфор» із їх сиром із блакитною пліснявою.
Цей кейс — яскравий приклад того, що автентичність завжди перемагає наслідування, особливо в довготривалій перспективі.
Багатьом відомо, що в Україні теж є сир з географічно захищеною назвою — це наша карпатська бриндзя. У 2019 році «Гуцульська овеча бриндзя» отримала статус географічного зазначення в Україні. Це означає, що сир може вироблятися лише у певному регіоні за певними традиційними методами. В Україні таким регіоном є Закарпаття, Івано-Франківська та частина Чернівецької областей. Зокрема, на Рахівщині працює чотири господарства, які пройшли двоступеневу сертифікацію і мають географічне зазначення гуцульської бриндзі.
Географічні назви: захист традицій і стимул для розвитку
Як показує практика, захист географічних назв має низку переваг:
- По-перше, він допомагає захистити традиції виробництва цих продуктів. Це допомагає гарантувати, що споживачі отримують продукт, який відповідає їхнім очікуванням.
- По-друге, захист географічних назв допомагає захистити економіку регіону, де виробляються ці продукти. Адже це може призвести до створення робочих місць і підвищення доходів для місцевих виробників.
- По-третє, захист географічних назв допомагає стимулювати інновації. Адже виробникам, які хочуть використовувати географічну назву, необхідно відповідати певним вимогам. Це може призвести до розробки нових рецептів і технологій виробництва продуктів.
Окрім того, автентичність смаків і назв сирів є важливою умовою для успіху на міжнародних конкурсах. Наприклад, сир «Говерла» від крафтової сироварні «Гарбузовий рай» та «Мотря» від Станіславської сироварні отримали високі оцінки на міжнародних конкурсах саме завдяки своїй автентичності. Натомість сири, які копіюють захищені назви всесвітньо відомих сирів, не мають бути допущені до міжнародних конкурсів.
Українським виробникам сирів необхідно не лише дотримуватися законодавства ЄС, а й створювати оригінальні українські рецепти та назви. Адже саме унікальність смаку є ключем до успіху на ринку.
Оксана Чернова, амбасадорка української сирної культури, засновниця ProCheese Academy, суддя міжнародного сирного конкурсу World Cheese Awards
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.