Тупичівська ТГ: будувати плани на майбутнє потрібно вже зараз, а не після закінчення війни
Глибоцька ТГ: Основне завдання громад після перемоги — відбудова найбільш зруйнованих міст
28 вересня 2023, 05:48 4063
У Глибоцькій громаді Чернівецької області триває будівництво другої черги зернового перевантажувального терміналу. Перша черга була закінчена у грудні 2022 року. Комплекс дозволив налагодити перевезення зерна до Румунії і розвантажити автошляхи. Таким чином громада долучилася до захисту економічного фронту держави.
Про нинішню ситуацію та плани на майбутнє AgroPortal.ua розповів голова Глибоцької громади Григорій Ванзуряк.
Як змінилося життя вашої громади після 24 лютого 2022 року?
Григорій Ванзуряк: Змінилося так, як і в усіх інших громадах України, які сьогодні працюють в умовах воєнного стану, і це суттєво впливає на їхню життєдіяльність. Сьогодні близько 530 наших жителів беруть участь у бойових діях, у війні проти росії, а це близько 30% військовозобов’язаних громади.
Глибоцька ТГ від самого початку включилась у допомогу ЗСУ. Після першого року війни ми є третьою громадою в Україні з постачання автомобільної техніки на фронт. Це все завдяки підтримці та ініціативі наших підприємців, а їх понад 140.
На території громади створені волонтерські центри, декілька пунктів із плетіння маскувальних сіток. Другим напрямом під час воєнного стану є робота з ВПО. Через громаду пройшло понад 2,5 тис. осіб, і це за офіційною інформацією, насправді їх було набагато більше. Ми межуємо з кордоном, тож тисячі жінок і дітей покидали країну саме через нашу тергромаду.
Наразі багато тих, хто перебував у громаді, повернулись додому. Це здебільшого жителі Київської області — Ірпеня, Бучі. Але лишилось багато і тих, кому немає куди повертатись, — це Волноваха, Запоріжжя, Херсонщина, частина Харківщини, Луганщини.
Як змінилися надходження до бюджету?
Григорій Ванзуряк: Ми не є громадою, у якій розташовані військові частини, тож надходження практично не змінилися, залишилися на довоєнному рівні. Це зумовлено різними показниками і різними питаннями. У нас почала активну діяльність логістична компанія, де працюють місцеві жителі. Фірма Hegelmann Group практично перенесла свої потужності з Польщі до Глибоцької громади, а це нові робочі місця для наших людей.
У зв’язку з воєнним часом маємо нестачу в освітянському бюджеті. Намагаємось за рахунок місцевого бюджету покривати витрати, які на даний момент недофінансувала держава. Ми чітко розуміємо, що є частиною держави, і в такий критичний момент, особливо в тилу, зобов’язані підставити плече і працювати у цьому напрямі.
Скільки аграрних підприємств, фермерів працює на території громади? Які проблеми зараз у місцевих аграріїв?
Григорій Ванзуряк: На території громади працює більше 17 аграрних і фермерських підприємств. Спочатку багато питань було з дозволами на роботу, особливо в період комендантської години, держзамовлення, які були відповідно на кожне підприємство. Сьогодні є питання щодо реалізації продукції у зв’язку зі зміною логістичних шляхів, блокуванням росією портів, і фактично цінова політика на вирощену продукцію падає через те, що немає можливості реалізувати її заздалегідь. Але підприємства диверсифікують виробництво. Вони бачать нинішню ситуацію, і ті невеличкі компанії, які є більш гнучкими, намагаються якось у цьому напрямі перебудуватися і вийти з ситуації.
Зокрема, у нас є підприємство, яке установило пелетну лінію. Фактично з відходів сільськогосподарського виробництва виготовляють пелети, потім ними сушать зерно й іншу продукцію. Таким чином вони вже покращили роботу щодо енергозабезпечення.
Інші підприємства працюють, але є питання з робітниками. Дуже мало залишилося людей, оскільки багато хто сьогодні перебуває на війні, а частина, на жаль, виїхала за кордон, і питання трудових ресурсів є надзвичайно проблемним.
Ми одна з тих громад, які зазнали великого впливу від зміни транзитних торговельних шляхів. Черги до 35 км для перетину кордону були надзвичайно великими, і рішення уряду щодо створення електронних черг суттєво зменшило навантаження. Це покращило логістичну роботу наших доріг.
На території ТГ є підприємства, які виробляють необхідні продукти — хліб, крупи, борошно?
Григорій Ванзуряк: Таких великих підприємств немає. Якщо є, то це невеликі фермерські господарства, ще є пекарні, які печуть і доставляють хліб.
Ковід — ще один із кризових моментів, який нас тренував. Саме місцеві виробники у той час, коли логістичні центри не мали змоги доставляти продукцію, забезпечували продовольчу безпеку громади.
На початку повномасштабного вторгнення під час облоги Києва чимало логістичних ланцюгів було зруйновано, багато видів продукції не потрапляло до споживачів, то їх заповнював місцевий ринок.
Другим моментом у продовольчій кризі стала наближеність до кордону. Місцеві підприємці завозили продукцію, яка була необхідна тим чи іншим регіонам для збереження балансу продовольства.
Чи є серед них такі, що переїхали до вас у громаду з початку повномасштабного вторгнення?
Григорій Ванзуряк: У нас є низка підприємств і логістична компанія, які приїхали з інших областей і сьогодні будують перевалочні елеватори. Є підприємство з Харківщини, яке залишилось у нас, вони займаються машинобудуванням. Це підприємства середнього та малого бізнесу.
Також серед релокованих компаній найбільше логістичних та аграрних. Ті, що транспортують свою продукцію за кордон, і їм потрібне місце для зберігання, перевантаження з одного виду транспорту на інший.
Цього року у селищі Глибока запустили цех із виготовлення бруківки. Розкажіть більше про це.
Григорій Ванзуряк: Ми розуміємо, і я гадаю, це розуміння прийде до всіх представників місцевого самоврядування, що після нашої перемоги основним завданням буде відновлення, відбудова тих міст, які зазнали надзвичайно великих руйнувань. Цього літа я спільно з бригадами нашої громади мав можливість поїхати у Херсон і побачити все, що там відбувається, на власні очі. Це хороший досвід, і я раджу всім головам громад побувати на прифронтових територіях для допомоги, і щоб побачити, як і чим живуть там.
Та фінансова підтримка наших іноземних партнерів рано чи пізно закінчиться, і потрібно буде вкладати фінанси у відбудову цих міст, шляхів і держави в цілому. В цій ситуації тиловим громадам потрібно буде самим давати собі раду, якось із цим працювати.
У нас є ділянки у комунальній власності, де дорожнє покриття у надзвичайно жахливому стані. Коронавірус, повномасштабне вторгнення та низка інших проблем відтягували вирішення цього питання. Та коли ми стали рахувати, виявилося, що 1 м2 укладання асфальту коштує від 1600 грн до 2500 грн, а 1 м2 бруківки з роботою і укладанням — 600-700 грн, тобто ми побачили суттєву економію. До того ж у нашій громаді вже є дорога, зроблена з бруківки. Вона функціонує вже 10 років і за цей час фактично не ремонтувалась. Так, є деякі моменти у заміні бруківки у місцях підняття, просідання, але вона в хорошому стані, нею рухається транспорт.
Разом із програмою DOBRE, з якою ми є партнерами, ми поїхали дивитись лінії з виробництва бруківки, вивчили ситуацію і завдяки нашим партнерам, інвесторам ми цю лінію придбали. Наразі вчимося, підбираємо компоненти, уже 1,5 тис. м2 бруківки виготовили самі, і таким чином будемо рухатися далі.
Найближчим часом не плануєте запускати підприємства з переробки чи виробництва продуктів харчування?
Григорій Ванзуряк: У нас є декілька підприємств, які виготовляють певну продукцію. А ще один успішний проєкт, про який знімали багато сюжетів, зокрема і Ukrainer, — це кооператив «Добрі Ґазди» у с. Михайлівка, який виробляє сири і молочну продукцію.
Мало хто вірив у це підприємство, але сьогодні воно постачає продукцію у Чернівці, має свою невелику торгову лавку, торгову марку. Почалося все з маленької ідеї, завдяки якій кооператив сьогодні працює.
Крім того, у нас є переробники меду, є маленькі підприємства з виготовлення сільгосппродукції — це ферми, птахофабрики. Таким чином формується малий бізнес. Багато є тих, хто займається садами, хоча вони теж невеликі. Буковина — край, де небагато землі, мало орної, більшість ліси.
Кілька років тому у Глибоцькій громаді вирішили врятувати вмираюче село, заснувавши у ньому сироварню. Як вона сьогодні працює? Які потужності виробництва?
Григорій Ванзуряк: Сироварня переробляє на добу до тонни молока залежно від сезону. Влітку молока більше, зимою менше. Раніше вони виготовляли тільки тверді та м’які сири, а зараз є ще й молочна продукція — молоко, кефір і багато різних сирків. Також працюють із козячим молоком, роблять козячі сири, овечі сири. Місцеві жителі вже звикли до їхньої продукції. Кожного дня у Глибоці випивають десь 200 л михайлівського молока, воно краще за жирністю та натуральне.
Особлива популярність сироварні розпочалась під час пандемії. Тоді логістичні шляхи були порушені, а молочна продукція цього підприємства була в топах усіх продажів у громаді.
На якому етапі зараз проєкт із будівництва зернового перевантажувального терміналу?
Григорій Ванзуряк: Перша черга будівництва завершена, він функціонує. Один із великих агротрейдерів заїхав до нас у громаду 1 квітня минулого року, а вже 15 грудня перший вантаж був відвантажений у напрямку логістичних портів Румунії. Наразі продовжується будівництво. Готується до завершення друга черга. Це дуже важливо для громади, адже на підприємстві працює багато наших жителів.
Діяльність цього підприємства є одним із тих моментів, коли люди не вивозили валізами гроші за кордон, а під час війни вкладають їх в український бізнес. Це є надзвичайно важливим і великим етапом, і це, мабуть, є найбільшим проявом патріотизму. Вони крок за кроком інвестують в економіку України. Я вважаю їх великими патріотами, у цей час таких людей потрібно тільки вітати та підтримувати.
Які нагальні проблеми сьогодні вирішуєте в громаді?
Григорій Ванзуряк: Проблем багато. Ми працюємо над підготовкою до зимового періоду, адже розуміємо, що будуть блекаути.
Найбільшою проблемою у нас зараз є збереження кадрового потенціалу, надання можливості навчатися дітям, людям лікуватися, тобто забезпечення життєдіяльності усіх структур, які функціонували до війни. Над цим нині й працюємо. Під час недовгих блекаутів ми забезпечимо наші освітні, медичні заклади засобами резервного живлення. В разі, якщо блекаути будуть тривалими, ми маємо плани А і Б, але ще раз наголошую: всі заклади будуть із теплом і електрикою — так, як це має бути.
Чи вдається вам в умовах війни реалізовувати проєкти з розвитку громади?
Григорій Ванзуряк: Проєкти для розвитку реалізовувати важче. Сьогодні ми бачимо інший розвиток — у реалізації стратегічних моментів, логістичного потенціалу. Це можливість розбудови перевантажувальних комплексів, ліній вузької колії, яка проходить через громаду, і для цього ми більше шукаємо джерела фінансування.
Яким ви бачите подальший розвиток Глибоцької ТГ, які пріоритетні напрями плануєте розвивати (промисловість, сільське господарство, переробка, туризм)?
Григорій Ванзуряк: Безумовно, це промисловість, сільське господарство, переробка деревини, адже Буковина — лісовий край. Також маємо надію на туризм, але для цього ще багато потрібно зробити.
Сьогодні всі громади України — і ті, що на передовій, і ті, що в тилу, є рушійною силою, яка чинить супротив. Колишній міністр регіонального розвитку сказав, що в одному зі звітів російських спецслужб було написано, що вони не змогли взяти Київ та інші міста через проведену децентралізацію в країні, тож цей момент є надзвичайно важливим. Я впевнений, це дасть нам можливість відвоювати наші території, повернути кордони, і настане мир із нашою перемогою.
Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua
