Ексклюзиви

Українська культура сироваріння була знищена за радянських часів для того, щоб вона не виділялася, а виробники — не мали змоги демонструвати свої унікальні продукти.

Сьогодні в Україні — більше 300 крафтових сироварень і 500 малих виробників сиру.

У ФГ «Широкоступ» на Київщині, крім безпосередньо хімічного методу, використовують різні підходи до захисту рослин, водночас приділяють увагу збереженню екосистеми, здоров’ю ґрунтів та підвищенню біорізноманіття. Цього року господарство першим в Україні придбало машину, яка механічно видаляє бур’яни.

У ФГ «Широкоступ» цьогоріч прогнозують отримати кращий урожай ріпаку, ніж минулого року. Але аграрії переживають за ціну, адже нині ріпак контрактують по $300/т, що дуже мало для виробників.

Підприємство «Філд Груп» спеціалізується на картоплі. Цьогоріч спектр овочів суттєво розширили: було посіяно 45 га цибулі, 30 га пекінської капусти, 20 га спаржі, а також по 8 га артишоків та кореневої селери.

На Хмельниччині у підприємстві «Святець» давно вирощують цукровий буряк. Коли компанія «Астарта» модернізувала цукрові заводи і налагодила партнерську роботу з аграріями, цукровий буряк став незмінною культурою. Цього року його тут посіяли 300 га.

Киянин В’ячеслав Пічкур висадив на Хмельниччині 35 соток калини, щоб мати власну сировину для виробництва чаю. Сьогодні ж він із партнерами закуповує калину у тернопільських селах та переробляє ягоди на чай, який експортується до ОАЕ.

Організувати експорт сільськогосподарської продукції з України стає все складніше. Навіть якщо за офіційними документами ввіз дозволений, на практиці це здійснити не завжди можливо.

Вирощування цукрового буряку сьогодні є доволі привабливим для сільгоспвиробників, оскільки є гарантований збут. Культура рентабельна, і фактично минулого року за урожайності понад 600 ц/га дала найвищу рентабельність.

Україні, за попередньою оцінкою експортного потенціалу, щомісяця необхідно буде експортувати 3,8 млн т, тож потенційно буде можливість вивезти продукцію і альтернативними шляхами.

Збитки України від простою суден у черзі вже сягнули $1 млрд. Це кошти, які недоотримують українські виробники через подорожчання логістики.

У козиному господарстві «О’ферма» на Дніпропетровщині в квітні цього року почали проводити повноцінні екскурсії. Програма розрахована на 2,5-3 години.

На осінь ТОВ «Поділля овочі» планує побудувати склади зберігання для овочів. Це дозволить підприємству розширити період продажу цибулі з вересня по березень. Тоді ж можна буде додати і виробництво моркви, адже продавати з поля її невигідно.

Майже всі овочівники заходу та центру країни намагаються збільшити виробничі площі вирощуваних культур. Нових великих виробників майже не з'явилося, проте частина фермерів із деокупованих та прифронтових територій відновили чи релокували своє виробництво.

Платформа «Неймовірна крафтова торбина» зібрала 25 продуктів від різних виробників крафтової локальної продукції. Серед них кооперативи, фермери та жителі неймовірних українських сіл.

Український бізнес продовжує працювати і відвантажувати зернові культури та олію: перейшли на менші порти та на баржі замість великих суден, також використовуються вантажівки, потяги.

Інвестиції — це всього-на-всього гроші, найбільшою проблемою для портової галузі сьогодні є брак професійних кадрів.

Час для пересіву полів у фермерів ще є, кліматичні умови півдня дозволяють це зробити.

Підготовлений Європейською комісією регламент, який продовжує дію заборони на імпорт українського агроекспорту, стосуватиметься меншої кількості товарів.

Пасіка Mellifera знаходиться у двох областях — Чернівецькій та Хмельницькій. Розділити пасіку подружжя Череватових вирішило через малу кількість медоносів на Буковині.