Аграрный реестр — шанс получить более прозрачную, справедливую и эффективную господдержку

*текст подається мовою оригіналу 

Що таке (Державний) Аграрний реєстр

Аграрний реєстр не є реєстром у класичному його вигляді (тобто, де зберігаються дані щодо параметрів, наприклад, земельної ділянки — як у Державному земельному кадастрі, чи щодо прав власності на них — як у Реєстрі прав на рухоме та нерухоме майно). Аграрний реєстр — це сервісна система або свого роду електронний кабінет агровиробника. В цьому кабінеті будь-який аграрій (навіть офіційно не зареєстрований) зможе вказувати дані про себе, проте натомість отримувати сервіс з боку реєстру — отримувати всю інформацію про програми підтримки, які може запропонувати йому держава, зважаючи на його параметри.

Із подальшим розвитком Аграрного реєстру такий онлайн-сервіс використовуватиметься не лише для державної підтримки, а й дозволятиме користуватися іншими електронними послугами, які надає держава і які необхідні аграріям. До реєстру зможуть підключатись і фінансові установи зі своїми програмами фінансування аграріїв, міжнародні та національні інституції зі своїми програмами розвитку тощо. Грубо кажучи, аграрій, заходячи до свого кабінету в Державному аграрному реєстрі, зможе отримати вичерпне меню доступних йому та потенційних інструментів підтримки та розвитку. Держава, натомість, отримує потужний інструмент покращення доступу аграріїв до програм держпідтримки, прозорості та підзвітності використання грошей платників податків. 

Для чого потрібний Аграрний реєстр

Останніми роками від 4 до 6 млрд грн витрачалось на програми державної підтримки аграріїв. Проте існуюча система державної підтримки аграрних виробників постійно потерпає від нищівної критики і є вкрай неефективною. Загалом всі без винятку програми страждають від серйозних недоліків. Вони збільшують відповідні трансакційні витрати через складнощі з адміністративним обслуговуванням програм підтримки (подача заявки, збір та подача необхідних підтверджуючих документів). Це зменшує бажання брати участь у програмах державної підтримки та/або ускладнює можливості малим аграріям. Крім того, самі програми виписані таким чином, що малі просто не можуть отримати до них доступ. Як наслідок, левову частку державної підтримки історично отримували середні та великі компанії, які й без цього мають конкурентні переваги, зокрема в частині доступу до дешевого фінансування. Більше того, існуючі програми в принципі не підходять для досягнення стійкого зростання аграрного сектору, а є лише приємним бонусом у їхній діяльності, оскільки субсидії (чи компенсації) ніяк не пов'язані з рішенням виробника інвестувати в техніку/устаткування, брати кредит на розвиток тощо. Тобто ми маємо ситуацію, коли інвестиції в агро і так відбулись би, безвідносно до наявності субсидії. З точки зору ефективності використання грошей платників податків — це абсолютно даремна трата ресурсів, оскільки нічого нового чи додаткового це не створює.

Агарний реєстр створює такий інструмент, який:

1) через електронний кабінет та відповідні сервіси спрощує процедури отримання інформації та доступу з боку сільгоспвиробника до програм підтримки та інструментів розвитку; відбуваєтсья мінімізація корупційних ризиків, оптимізація та автоматизація всього процесу від створення заявки та обробки запиту до проведення засідань та голосування;

2) можливість приєднатись до реєстру навіть одноосібників значно розширює доступ малих сільгоспвиробників до держпідтримки;

3) автоматизованність процесів дозволяє контролювати та аналізувати справедливість розподілу держпідтримки фактично в режимі реального часу всім бажаючим, таким чином підвищуючи її прозорість;

4) інтеграція до реєстру комерційних банків та інших фінансових установ дозволить зробити те, чого не було до цього часу, а саме інтегрувати держпрограми підтримки в процеси фінансування cільгоспвиробників і дати можливість грошам платників податків справді «працювати» на розвиток аграрної галузі.

Олег Нивьевский, Киевская школа экономики