Обзор международной аграрно-экономической науки №4/2021: Агрохолдинги, иностранцы и рынок земли

* Текст подається мовою оригіналу

«Огляд» охоплює публікації зокрема в таких журналах, як European Review of Agricultural Economics, Land Use Policy, Journal of Agricultural Economics. З попереднім випуском «Огляду» можна ознайомитися за посиланням.

До уваги читачів: детальніше питання поведінки агрохолдингів на ринках землі, праці, капіталу, а також їх ролі в суспільстві розглядатимуться під час спеціальної сесії 26-ї конференції Європейської Асоціації аграрних економістів, що відбудеться онлайн 19 липня 2021 року. Участь безкоштовна за умови попередньої реєстрації до кінця дня 16 липня. Зареєструватися на сесію можна за посиланням (кількість місць обмежена — 100 осіб).

Агрохолдинги діють як лідери ціноутворення на ринку (оренди) землі

Просторово-економічне дослідження конкуренції на ринку землі, проведене на основі даних бухгалтерської звітності сільськогосподарських підприємств України, показує що підприємства, які входять у структуру агрохолдингів, є загалом більшими за розміром і сплачують вищі орендні платежі, ніж незалежні підприємства. Таким чином, агрохолдингові підприємства є лідерами з ціноутворення на локальних ринках землі.

Поряд із загальноприйнятим розумінням, що агрохолдинги можуть бути конкурентнішими за незалежні підприємства завдяки ефекту масштабу чи кращому доступу до ринків, даний результат свідчить про те, що відмінності між агрохолдинговими і незалежними підприєствами можуть також бути спричинені різними стратегіями поведінки на ринку землі. 

Отже, якщо агрохолдинги діють як лідери ціноутворення на ринку, то вони використовують власну ринкову владу. Однак, на відміну від ринків розвинутих країн, ця ринкова влада проявляється не в зниженні цін на локальних ринках, а навпаки — в їх підвищенні. Це сприятливим чином відображається на землевласниках (у порівнянні з іншими можливими сценаріями на ринку з недосконалою конкуренцією).

З іншого боку, така цінова стратегія слугує бар'єром для виходу на ринок для інших гравців, зокрема незалежних підприємств, або ж спонукає їх до виходу з ринку, оскільки залишкова пропозиція землі є недостатньою для отримання конкурентного прибутку, який би дав змогу покривати постійні витрати чи досягати ефекту масштабу. Переваги агрохолдингів на ринках капіталу, інших факторів виробництва, а також на рикнах збуту можуть лише поглибити цю ситуацію. Таким чином, будь-які агрополітичні заходи, спрямовані на регулювання організаційних форм сільськогосподарського виробництва, повинні базуватися на ретельній оцінці економічних, а також соціальних переваг і недоліків відповідних організаційних форм.

Джерело: Graubner, M., Ostapchuk, I., Gagalyuk, T. (2021). Agroholdings and land rental markets: A spatial competition perspective. European Review of Agricultural Economics 48 (1): 158–206.

Консолідація земель залежить від сприйняття безпеки землекористування

Постсоціалістична трансформація земельних відносин в Албанії призвела до того, що землекористуванння переважно здійснюється за допомогою механізму оренди, незважаючи на те, що це не найоптимальніший шлях для здійснення довгострокових інвестицій. З іншого боку, можливість оренди робить можливою швидку консолідацію земель.

Аналіз факторів, які зумовлюють стратегії підприємств з консолідації землі, свідчить про те, що безпека землекористування виходить на перший план при прийнятті рішень щодо оренди земельних ділянок. При цьому меншу вагу мають формальні права власності і розпорядження земельними ділянками, а більшу роль відіграє походження і особа власника ділянки.

Таким чином, довіра до офіційних інституцій є досить низькою. Серед інших факторів, що впливають на бажання орендувати землю, варто також відзначити наявну структуру господарств та їх спепціалізацію.

Джерело: Zhllima, E., Rama, K., Imami, D. (2021). Agriculture land markets in transition — The inherited challenge of the post-communist land reform in Albania. Land Use Policy 107(2).

Суворість законодавства і рівень корупції як фактори купівлі землі іноземцями

Аналіз 1050 тразакцій з купівлі землі, зареєстрованих у базі даних Land Matrix та здійснених між учасниками зі 109 країн світу в 2000-2015 рр., свідчить про те, що відмінності в суворості законодавства між країною-продавцем і країною-інвестором впливають на здійснення покупки юридичною особою, що представляє країну-інвестора. Зокрема чим більший розрив між країнами у суворості природохоронного законодавства, тим більша кількість фірм з країни-інвестора купують землю за кордоном.

Однак чим більша різниця між країнами в рівні демократії та корупції, тим нижча між ними кількість транзакцій. Крім того, на кількість транзакцій впливає країна походження покупця. Географічна віддаленість від країни-продавця загалом негативно впливає на купівлю землі іноземцями. У той же час спорідненість мов, якими розмовляють в обох країнах, є позитивним чинником купівлі.

Відіграє роль також спільне колоніальне минуле країн, але спостерігається відмінність у купівельній поведінці між країнами, що входять і не входять до Організації економічного співробіництва і розвитку (ОЕСР). Так, покупці з країн ОЕСР схильні до здійснення більшої кількості транзакцій у своїх колишніх колоніях, а покупці з країн, що не входять до складу ОЕСР, віддають перевагу здійсненню меншої кількості транзакцій, але загалом купують ділянки більшої площі.

Впливає на придбання землі іноземцями також продуктивність виробництва: якщо в країні-продавці вона є нижчою, ніж у країні-інвесторі, то це позитивно позначається на кількості купівельних угод і обсягах придбаної землі іноземцями.

Джерело: Raimondi, V., Scoppola, M. (2021). Foreign land acquisitions and environmental regulations: Does the pollution-haven effect hold? Journal of Agricultural Economics.

Тарас Гагалюк, старший науковий співробітник ІАМО (Німеччина), член Експертної ради УКАБ