Треугольник успеха в агробизнесе

*текст подаєтся мовою оригіналу 

Цей місцевий бізнес потребує системної організації, бо на нього тисне системно ж організований великий бізнес, як український, так й з усього світу. Та так, що в структурі аграрного експорту з України, а він у вартісному виразі складає майже половину всього експорту країни, є тільки зерно та олія з макухами, трохи ще курятини. На них припадає понад 85% експортної виручки.

Щодо курятини, то з африканського, арабського й азійського ринків Україну витісняє Єгипет, другий покупець після Китаю нашого ж таки корму у вигляді зерна й макух. Це змушує великий бізнес також декого потіснити, але на ринку внутрішньому. Так, асоціація «Укрсадпром» заявила про блокування розвитку галузі. Державна програма з розвитку виноградарства, садівництва і хмелярства не виконується, а Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства на звернення садівників не відповідає.

Цукрова галузь України за півріччя цього року експортувала цукру третю частину обсягу за аналогічний період минулого року, а його імпорт за цей період зріс удвічі. Ще гірша ситуація у молочній галузі — виробництво і переробка з року в рік скорочується, про експорт — мовчимо, натомість імпортована продукція захопила вже третину вітчизняного ринку.

Якщо ж казати про льоно-коноплярську галузь, то про її велич (перше місце в Європі) можна тільки згадувати. І все це на загальному тлі використання останніх резервів: розораних пасовищ, луків, обезводнених боліт, розчищених чагарників, перелісків, галявин плюс хімізація дає можливість утримувати обсяг агроекспорту на рівні досягнутих показників.  За такої структури посівних площ під монокультурами з урахуванням погіршення кліматичних умов, особливо у південній частині країни, це не дає шансів на значне зростання продукції. А відтак на поповнення все більшого дефіциту бюджету країни. Хто там зайвий, на вихід!                                                                                                                                  

Коаліція «Сіверщина», яка об'єднала представників реального сектору економіки, ряд громадських організацій та організацій роботодавців Чернігівської області, звернулася до Кабінету Міністрів України з ініціативою розроблення державної програми підтримки вирощування нішевих культур (гречки, гороху, проса, квасолі, насіння льону, гірчиці, картоплі, вівса, жита) для досягнення основної мети Концепції Державної цільової програми розвитку аграрного сектору економіки на період до 2022 року, а саме «створення організаційно-економічних умов для ефективного, соціально спрямованого розвитку аграрного сектору економіки; стабільного забезпечення промисловості сільськогосподарською сировиною, а населення — високоякісною та безпечною вітчизняною сільськогосподарською продукцією; збільшення обсягів виробництва продукції з високою доданою вартістю; посилення присутності України на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства».

Може всі ці, не в останню чергу, обставини й наштовхнули світлі голови на рішення відновити профільне аграрне міністерство. Тільки з якою метою, тобто в чиїх інтересах, кожен має собі на умі.

Ще в січні поширилася інформація про те, що в уряді розглядають варіант повернення Міністерства аграрної політики та продовольства України. Президент Володимир Зеленський спрогнозував термін відновлення аграрного міністерства — не пізніше вересня і закликав фермерів та переробників сільськогосподарської продукції подавати кандидатури на посаду аграрного міністра.

Нещодавно Громадська спілка «Всеукраїнська Аграрна Рада», яка об'єднує малий та середній агробізнес, та правляча партія «Слуга народу» підписали меморандум про співпрацю. У ньому серед першочергових кроків, які сприятимуть розвитку сільського господарства, визначено відновлення роботи Міністерства аграрної політики. А що ж великий бізнес? Мовчить. Нічого про це не кажуть і в самому Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства. Хоча всім зрозуміло, що така справа пов'язана з колосальною підготовчою роботою, якщо говорити про нову парадигму державного управління у сфері агропромислового комплексу. А часу обмаль.

Отже м'яч на полі експертного середовища. Спробуємо спроєктувати каркас міністерства, що окреслився в ході новаторських підходів керівної команди і яке умовно назвемо Міністерством агропромислового розвитку. Це налагодження діалогу з галузевими аграрними об'єднаннями: громадськими спілками і організаціями, асоціаціями, сільськогосподарськими кооперативними об'єднаннями (далі агрооб'єднання). Причому, міністерство має узабезпечувати агрооб'єднання від недобросовісної конкуренції між собою, а не потурати їй, як є нині шляхом підтримування пролобійованих дискримінаційних експортних мит, «соєвих правок» тощо.   

Тобто перший кут трикутника успіху має займати новаторська команда міністерства. Потрібно передбачити у структурі міністерства підрозділ, в обов'язки якого входитиме сприяння розвитку агрооб'єднань, налагодженню комунікацій між ними, а також з самим міністерством, виконанню агрооб'єднаннями деяких функцій скасованих управлінських структур в агросекторі на обласному і районному рівнях, взаємодії з місцевими громадами. Врахування потреб агрооб'єднань варто здійснити до затвердження організаційної і штатної структур міністерства. Водночас це підсилить аргументацію на користь його якнайшвидшого відновлення. Таким чином, другий кут трикутника успіху мають посісти агрооб'єднання.

Не уявити таку взаємодію без третьої, наукової складової — навчальної, дослідницько-експериментальної та дорадчо-консультаційної. Таку роботу покликана виконувати наука університетська та академічна, зосереджена в Національній академії аграрних наук України. Отже, третім кутом трикутника успіху має бути сучасна аграрна наука. Це потягне у ній давноочікувані зміни.

Николай Шкурко, гендиректор ООО ППКФ «Сяйво», председатель Совета директоров Общественного союза «Ассоциация развития льноводства и коноплеводства Украины»