Землю — ОТГ! Масштабы злоупотреблений госземлями и дальнейшие шаги

*Текст подається мовою оригіналу

Масштаби зловживань із державними сільгоспземлями

Про масштабність зловживань із державними сільгоспземлями можна було тільки здогадатись із різноманітних історій та крихт статистичної інформації. Але те, що вийшло насправді перевищило всі уявні кордони:

— Спочатку ми дізнались, що маємо в Україні 10,5 млн га державних сільгоспземель, але менше ніж 20% цієї землі зареєтровано в Державному земельному кадастрі.

— Далі стало відомо, наскільки держава поганий господар на землі, яка знаходиться у її власності.

— Потім всі дізнались, що впродовж останніх 2 років, обсяг державних земель зменшився на 3 млн га. Частина цих земель (1,7 млн га) була передана в комунальну власність об'єднаних територіальних громад в 2018/19 рр. Проте решта (1,3 млн га) — була приватизована через безоплатну приватизацію.

— Ще з одного наступного дослідження ми дізнались, що державна сільгоспземля зникає зі швидкістю 10 тис. га в місяць і що в Україні вже давно не 10,5 млн га держземель (а менше за 7 млн га).

Проте вчорашнє повідомлення Романа Лещенка про те, що у державній власності залишилось тільки біля 3 млн га з 7 млн га  — перевищило всі (принаймні мої) очікування. Тепер зрозуміло в певній мірі, чому був і є такий шалений супротив запровадженню цивілізованого ринку купівлі-продажу сільгоспземель.

Чому цей крок важливий і варто продовжувати далі

В міжнародній практиці та прикладній економічній літературі є усталена думка, що більш доцільно дотримуватись децентралізованого підходу до управління земельних ресурсів і «моделі» ринку землі, оскільки:

— ринок землі та земельні ресурси — це переважно локальний ринок та середовище із різноманіттям своїх особливостей і, грубо кажучи, чиновник з Києва не спроможний вирішити долі земельних ділянок у віддаленній ОТГ Закарпаття чи Одеси;

— під впливом територіальної конкуренції, це дозволить локалізувати та збалансувати соціальний та економічний аспекти управління земельними ресурсами на місцевому рівні та протидіяти корупції;

— обов'язкова умова успішності: якщо на місцевому рівні існують прозорі механізми прийняття рішень і місцеві громади відповідають за результати своїх рішень. А це в Україні є і успішно розвивається через реформу децентралізації. Крім того, перші емпіричні оцінки результатів реформи децентралізації досить обнадійливі і свідчать про успішність реформи. Наприклад в дослідженні Гарусь та Нів'євського (2020) спостерігаємо чистий статистичний ефект того, що:

1) громади збирають більше податків після об'єднання в ОТГ;

2) ОТГ більше витрачають на розвиток інфраструктури;

3) спостерігається ефект економії на масштабі — зменшення видатків на органи місцевого самоврядування.

Подальші кроки

Після цього варто ще з більшим завзяттям просувати далі пакет реформ в сфері земельних відносин та запровадження повноцінного та прозорого ринку сільгоспземель в Україні. В першу чергу це законопроєкти:

— №2194 — «Дерегуляційний та децентралізаційний» законопроєкт, ухвалений в першому читанні, спрощує процедури передавання земель, децентралізує управління землями, передає державні землі за межами населених пунктів у комунальну власність громад та передає функції контролю Держгеокадастру відповідним місцевим органам. Комітет ВРУ з питань аграрної та земельної політики підтримав 6-го жовтня законопроєкт до другого читання.

— №2195 — законопроєкт щодо електронних аукціонів, ухвалений в першому читанні законопроєкт, запроваджує прозорий процес земельних електронних аукціонів та зобов'язує продавати державні та комунальні землі винятково через такі аукціони.

— №3205-2 — законопроєкт про створення та діяльність Фонду гарантування кредитів, який вкрай необхідний для покращення доступу малих сільгоспвиробників до кредитування, у тому числі для купівлі аграрної землі.

— №3012-2 — «приватизаційний» законопроєкт, який встановлює принципи та формулу розподілу земель при приватизації сільгоспугідь державних та комунальних підприємств.

— №3295 — законопроєкт про створення та діяльність Аграрного реєстру, який в першу чергу передбачений для прозорого розподілу субсидій. Комітет ВРУ з питань аграрної та земельної політики 30 вересня підтримав законопроєкт до другого читання.

Олег Нів'євський, Київська школа економіки