Чому в Польщі вигідно вести агробізнес

Честь (в Польщі є так форма вітання), мене звати Роман, навчаюсь у м. Суми в СНАУ на 4 курсі за спеціальністю «Фінанси та кредит». На початку 3 курсу вирішив поїхати на практику до Польщі, тому вивчив мову, зробив закордонний паспорт, зібрав всі необхідні документи, і на кінець навчального року я вже збирав речі і готувався до розставання з рідними на 3 місяці.

Чому я обрав Польщу? По-перше, хотів побувати в Європі, пізнати для себе чогось нового, хотілося розвитку, та зрозуміти, чому ми так прагнемо вступити до Євросоюзу, чому не можемо зробити краще свою країну самостійно. По-друге, з′явилася можливість заробити коштів для реалізації своїх планів у майбутньому, нам була передбачена стипендія, за мірками студента вона є достойною.

На території Польщі я був вже 3 липня, всього з університету нас прибуло 18 чоловік, раніше не знайомих, які через три місяці стали один одному товаришами. Прибули до м. Люблін. Якщо чесно, я був здивований якістю доріг та охайністю цього міста, було помітно, як жителі цього міста дбають про нього. Потім нас забрали та відвезли до будинку, де ми прожили наступні 3 місяці. Він був на окраїні Любліну в селі Вулька Комашитська, де проживала сім′я поляків, пан Богуслав та пані Барбара. В їхньому дворі збудований окремий будинок для студентів, які приїздять на практику. Будинок великий та обладнаний всім необхідним, в ньому легко розмістилися 18 чоловік. Ми розмістилися, нас добре погодували, того ж вечора половина нас збиралася їхати вже на зміну, працювати в ніч. Кожен з нас знав, за чим приїхав, і налаштовувався на те, що легко не буде.

Так ось, ввечері ми сіли в машину, та поїхали на безпосереднє місце проходження практики. Після 15 хвилин їзди і очікування незвіданого, ми приїхали в невелике місто Ратошин, на завод по заморожуванню овочів та фруктів «Жак Фруктосад». Спочатку він вразив нас своїм розміром, досить таки чималий завод, а потім — і процесом виробництва продукції для реалізації.

«Хлодня» — так називали його поляки. На ньому заморожували овочі та фрукти в двох великих холодильниках, які за 15 хвилин пропускали через себе до 1,5 т продукції. Завод майже не зупинявся, лише на вихідні, працював 24 години в дві зміни. Справа в тім, що ця місцевість, біля хлодні, дуже сприятлива для вирощування таких ягід як малина, полуниця, порічки, смородина, аронія, чорноплідна горобина, вишня, а також слив і яблук. Завод європейського стандарту має новітнє обладнання, а готова продукція користується попитом по Європі та інших країнах, робота на ньому налагоджена, кожною зміною керує керівник, який слідкує за процесом виробництва і корегує роботу підлеглих. На фото можете бачити частину цеху, де все починається.

В цех звозять овочі та фрукти, які в подальшому будуть заморожуватись. На фото два холодильники, зліва — дужий, а праворуч — малий. До них приєднані конвеєри, які подають продукцію до морозилки. Як ми бачимо, цех до роботи ще не готовий, тунель щойно вимитий, залишається прибрати залишки води, налаштувати обладнання та починати подавати продукцію до холодильника.

Нижче на фото наглядно зображено, як відбувається подача полуниці до холодильника.

До речі, на цьому фото я, нам видали робочий одяг, без якого вхід до цеху заборонено. За цим суворо слідкували, бо хвилювались за якість продукції. На завод продукцію привозили в невеликих скриньках. Їх потім потрібно було висипати на конвеєр, який помиє та доставить до холодильника те, що треба заморозити.

Продукція, що пройшла етап заморожування при температурі -25º, потім подається в інший цех, де пакується по 10 кг в картонні ящики або по 25 кг в мішок (по-польськи мішок — ворек). Набравши достатню кількість і контрольно зваживши, мішок зашиваємо та складаємо на піддон (по-польськи — паллет) і відвозимо до морозильної камери, де продукція зберігається до відправлення замовнику. На наступному фото бачимо результат кропіткої роботи.

В основному наші зміни так і проходили, але ми мали змогу побувати на всіх етапах виробництва, могли користуватися технікою, яка призначена для обслуговування виробничого процесу. Мали змогу поспілкуватись з засновником хлодні, який розповів про те, як створювався завод, з якими труднощами довелося зустрітися, які рішення приймали у скрутні часи. Ця зустріч  була дуже пізнавальною для нас як майбутніх фахівців.

За час проходження практики були організовані екскурсії до Кракова та Любліну, що було приємним сюрпризом і розбавило робочі будні. Екскурсія була добре організована і розрахована на цілий день, захоплююча та цікава. Екскурсія проводилась за рахунок сім′ї поляків, в якій ми жили. Краків має цікаву історію і є студентським містом, бо вміщує в собі багато вищих навчальних закладів.

Ось так і минули швидко, на перший погляд, три місяці перебування в Польщі. Чесно говорячи, було легко, не було одноманітних днів. Спілкуватися з поляками цікаво, їм цікаво, як в нас живеться. Часто жартували та розповідали захоплюючі історії. Можна було навіть порибалити у пана в озері або пограти в волейбол на піску у вільний від роботи час. А в останній день на всіх навіяло розчарування та бажання повернутися знову.

Про проблеми, з якими ми зіштовхнулись, можна нічого не говорити, бо їх не було. Була лише одна – взаєморозуміння, яка згодом розвіялась. Чи сподобалась мені практика? Звісно так, я вперше побував в Європі, дізнався багато цікавого, мав можливість спілкування з європейським бізнесменом, задати питання та отримати відповіді на цікаві мені питання.

До речі, в Польщі вести свій бізнес дуже вигідно. Якщо говорити про сільське господарство, то держава стимулює цю галузь, починаючі від маленького домашнього господарства і закінчуючи великими господарствами.  Щоб не лишитись без нічого, фермери страхують майбутній урожай. Також мене вразила облікова ставка Національного Банку Польщі в розмірі 1,5%, що дає можливість для стимулювання економіки. За низької ставки попит на гроші зростає і відбувається тим самим стимулювання економіки країни.

Чи  можна вважати практику в Польщі успішною? Можна, адже це життєвий досвід, який не здобудеш в жодному підручнику. Зараз багато моїх одногрупників теж хочуть поїхати туди, де вдалось побувати мені.

І останнє питання моєї подорожі: що таке Європа і чому ми так рівняємось на неї? Чому не можемо зробити так, щоб Європа рівнялась на нас? Європа — це люди. Відповідь проста, адже краще життя починається з кожного з нас, а саме — з тих дрібниць, які ми не помічаємо, і прагнення розвитку та любові до свого краю. 

Повернувся я в Україну 12 вересня, я її люблю, я тут народився і хочу тут жити, тут мені є кого любити і кого втрачати, а там — нічого. Не розумію тих людей, які прагнуть виїхати з цієї країни назавжди.

Ярмак Роман, студент 4 курсу, спеціальність «Фінанси та кредит»