Досвід — понад усе

Протягом навчання в Національному університеті біоресурсів і природокористування України щоліта я влаштовуюсь на практику по своїй спеціальності. Роблю це для того, щоб отримати нову цікаву інформацію, здобути досвід з вирощування різних агрокультур. Це літо не стало винятком, тим більше, що у найближчому майбутньому треба визначатися з працевлаштуванням, а працювати я хочу у аграрній сфері за своїм фахом — агроном по польовим культурам.

Цього разу мені запропонували пройти практику в одному з кластерів «Індустріальної молочної компанії». На той момент я як раз шукав можливості отримати виробничий досвід у одному з провідних аграрних холдингів нашої країни, тому пропозиція з безкоштовним місцем проживання, харчуванням та стипендією щомісяця мені сподобалась, я з задоволенням погодився. Моїм місцем практики стало ПП «Агро-Прогрес» яке знаходиться на Чернігівщині у невеличкому селищі Степові Хутори Носівського району.

Мій основний принцип проходження будь-якої практики — це участь у якомога більшій кількості виробничих заходів. Час для мене — найцінніше і я завжди прагну отримати максимум досвіду з тих місяців, які присвячую практичному навчанню. Тому, коли вперше прибув на місце роботи, то одразу запитав: «що відбувається на полі?» та «чи можна мені поїхати туди прямо зараз?». Мені пощастило: був останній день збору урожаю озимої пшениці, заступник директора з землеробства одразу відвіз мене до комбайнів. Там відбулося перше повноцінне знайомство з працівниками ПП «Агро-Прогрес». Вони виявилися приємними людьми та грамотними спеціалістами, у яких є чому повчитися. Того вечора мені розповіли та наглядно показали, як якісно проконтролювати процес збору озимої пшениці, як правильно визначити втрати після комбайну, жатки та як відрегулювати параметри комбайну для мінімізації цих втрат.

Далі, протягом наступних місяців, я приймав участь у процесах обробітку ґрунту, обстеження посівів культур, вимірювання вологості насіння для визначення строків збирання культур.

Проводив контроль за очисткою насіннєвого матеріалу озимої пшениці. Нижче: стара, але все ще надійна техніка вправно працює поряд з імпортною.

Великий плюс практики та, взагалі, роботи у «Індустріальній молочній компанії» — це те, що керівництво постійно піклується про рівень кваліфікації своїх працівників. Мене приємно здивувало те, що компанія регулярно запрошує фахівців (у тому числі із за кордону) для проведення семінарів та підвищення кваліфікації своїх агрономів. Як молодого агронома-практиканта мене також запросили на семінар у Прилуках, який мав назву «Як читати результати аналізу ґрунтів?» (Джон МакГіллікадді, експерт «Проекту із агротехнологій», США, штат Айова).

Також я приймав участь у семінарі, який проводила компанія «Сингента» на одній із своїх дослідних станцій біля міста Біла Церква, для ІМК як своїх клієнтів. Працівники «Сингенти» показали презентації по своїй продукції та провели екскурсію по відділу польових досліджень (R&D). Для мене це була справжня ностальгія, тому що саме там у цей же час, але минулого року, я проходив практику.

Після семінарів робота у господарстві пішла ще інтенсивніше. Спочатку мені доручили виконати роль агронома-експедитора, та, разом із водієм, КАМАЗу забрати 10 тон насіннєвого матеріалу пшениці озимої, яка була придбана у Селекційної станції та Інституту фізіології рослин. Для мене це виявилось дуже корисним, тому що до цього часу на жодному з минулих стажувань я не стикався з документацією (товаротранспортні, видаткові накладні і таке інше), у якій агроном також повинен розбиратися.

Далі був посів пшениці озимої. Я вважаю, що зміг добре виконати поставлені переді мною задачі та досить непогано розібрався у цьому виробничому процесі.

Восени ІМК вносить карбамід. Як бачите, звичайні робітники з позитивом підходять до цього процесу.

Важливим досвідом для мене став збір урожаю кукурудзи та сої. Не дивлячись на недостатню кількість дощів цього року, деякі поля у господарстві показували урожайність кукурудзи яка могла б конкурувати з європейськими показниками.

В кожній галузі важлива якість, але якість залежить від багатьох нюансів. В університетах нас (агрономів) навчають тому, що урожайність визначається саме лімітуючим фактором та що такими факторами для наших умов є, як правило: волога, тепло, родючість ґрунту тощо...  Але виробнича практика допомогла мені зрозуміти та відчути, що ще одною істотною проблемою є людський фактор (на жаль, це типово саме для України). Тому агроном має вміти «створювати бажання до роботи» у своїх підлеглих на полі, вміти переконувати робити якісно, вміти згладжувати конфлікти. Тобто, у деякій мірі, бути психологом.

В кінці хочеться подякувати ІМК за надану можливість перейняти добрий досвід.

І резюмуючи мій, так би мовити, звіт хочеться ще раз зауважити, що праця агронома зовсім не легка, але цікава і навіть творча.

Олексій Місюра, студент факультуту агрономії