Моє покликання — хлібороб!

Так сталося, що народився я в селі і змалечку мав уяву про те, що собою являє сільськогосподарське виробництво. Мій батько тракторист-комбайнер і з ранніх років він почав привчати мене до сільськогосподарської праці. Це досить тяжка, але така необхідна всьому людству справа. І навіть, не зважаючи на всі труднощі пов’язані з професією аграрія-хлібороба, я встиг полюбити її та вирішив пов’язати з нею своє майбутнє, ставши студентом Слов’янського аграрного технікуму.

Протягом трьох років я йшов до поставленої мети — диплому техніка-механіка. Але, поряд з тим, в мене час від часу з’являлися думки: чи вірний шлях я обрав? Що мені в житті дасть професія технік-механік? Славу? Ні. Багатство? Навряд. Чи не краще було б вчитися на юриста чи, скажімо, фахівця з інформаційних технологій?

Та час плинув, заліки та екзамени успішно здавалися і, нарешті, підійшла черга моєї першої виробничої практики. Направлення на практику я отримав в одне з фермерських господарств Слов’янського району Донецької області. І дещо засмутився — господарство невелике і не надто багате, техніка переважно не нова і таке інше… Але порадувало його розташування — в якихось 15 км від мого рідного села.

Прибувши на місце практики, я був призначений на робоче місце тракториста-машиніста, як цього і вимагала програма практики. Перший день в господарстві пройшов за інструктажами, оформленням, ознайомленням з господарствам. Майже відразу почув усім відоме: «Забудь все, чому тебе вчили…». Пропустивши ці слова повз вуха, налаштувався на цікаву роботу.

Наступного дня виявилося, що трактор ЮМЗ-6, на якому мені належало працювати, був ледь на ходу і потребував термінового ремонту трансмісії. Звісно, самому мені цю роботу не довірили і на час ремонту поставили помічником до досвідченого механізатора. Наступні два тижні пройшли за ремонтом. Після ремонту трансмісії довелося ще замінити вщент спрацьовані шини. Наостанок трактор ми ще й частково пофарбували.

Нарешті, маючи відремонтований трактор, я отримав перше виробниче завдання – транспортування зерна від комбайна. Поряд із виконанням транспортних робіт, вдалося випросити пару днів попрацювати помічником комбайнера.

Так на транспортуванні зерна я пропрацював наступні 2 тижні виробничої практики — до завершення збиральної кампанії. Залізний кінь жодного разу не підводив. Бували, звісно, і неприємності. Як, наприклад, прокол пневматичної шини на причепі і наступний ремонт в польових умовах. Запаска в мене була, а от домкрату не було. Замість домкрату використав гідроначіпну систему трактора.

Далі довелося виконувати й інші механізовані роботи: дискування стерні, культивацію пару, внесення мінеральних добрив, оранку. Декілька днів довелося попрацювати й на більш потужному тракторі Т-150К.

Так, щодня в роботі, я й не помітив як практика скінчилася. Наступні півтора місяці я мав провести на канікулах. От тільки залишати своє робоче місце не хотілося: я вже давно влився в колектив працівників господарства. До кінця вересня (саме стільки мали тривати канікули) я був прийнятий на посаду тракториста.

За цей час, крім раніше виконуваних робіт, довелося брати участь у сівбі озимої пшениці, у збиранні соняшнику.

Запитаєте: «Що ж дала мені практика?» Тепер можу сказати точно: крім цінного виробничого досвіду, вона мені дала впевненість, що майбутню професію я обрав правильно, що доля моя — бути аграрієм-хліборобом.

Олег Кобзар, студент 4 курсу, спеціальність «Експлуатація та ремонт машин і обладнання агропромислового виробництва»