Німецька полуниця, або подорож до країни мрії

Ідея відвідати Німеччину, ознайомитись з їх культурою та звичаями і заразом здобути там перший робочий досвід зародилась у мене досить давно, ще під час першого року навчання у виші.

Ви запитаєте: «Чому саме Німеччина? Адже є ще стільки захоплюючих місць, які можна відвідати!». Відповідь проста. По-перше, в Німеччині побувало багато моїх знайомих, які були в захваті від перебування в цій країні. Всі вони висловлюються про Німеччину як про відкриту і сучасну країну з високим рівнем життя, для якої характерне мультинаціональне розмаїття; про країну, яка має багато цікавого у повсякденному житті й побуті. Що ж до мене, то мені імпонує працелюбність й педантичність німців, що свідчить про їх надійність, як ділових партнерів.

По-друге, кожна людина прагне звичайної стабільності. Тому, беручи до уваги економічну та політичну ситуацію в рідній Україні, без сумніву майже в кожного з нас виникало бажання поїхати за кордон в пошуках того, що сьогодні так важко відшукати у власній державі. Як на мене, бажання земні й зрозумілі – людина погоджується працювати чесно й важко, але за достойну винагороду, щоб забезпечити собі гідні умови для існування й мати впевненість у майбутньому.

Що ж стосується мого перебування в Німеччині, то скажу, що для мене це був надзвичайно цікавий та незабутній досвід, сповнений цікавих пригод та нових вражень. Адже це був мій перший візит за кордон, тому не дивно, що світ за межами України був для мене чимось на зразок космічної галактики.

Що ж до пригод, то вони почалися ще по приїзді в Німеччину. На вокзалі нас повинен був зустріти син наших господарів, але, оскільки наш автобус затримався в дорозі десь на дві з половиною години, він нас не дочекався. На щастя зі мною були дівчата, які вже працювали в цих господарів і знали дорогу. Тож ми не розгубились і благополучно дістались до місця призначення самі. Здивуванню і радості наших господарів не було меж! Як це ми, в зовсім чужій для себе країні змогли так швидко виплутатись із форс-мажорних обставин!

Відразу впала в око гостинність господарів. Нам люб’язно провели екскурсію по маєтку, показали нам наші кімнати, надали велосипеди для пересування по місту й пригостили смачнючим полуничним пирогом, що було досить символічно, оскільки саме зі збором полуниць була пов’язана наша робота.

Тепер детальніше про робочий процес і умови праці. Як ви вже зрозуміли, робота наша належала до агропромислової сфери, а тому працювати треба було багато і важко.  Робочий день варіювався від 8 до 12 годин, в залежності від погодних умов та об’єму замовлення. На роботу потрібно було виходити о 5 ранку, відповідно прокидались ми на годину раніше. На одне з полів, а їх було 5, ми їздили велосипедами, що було для нас свого роду ранковою зарядкою. Впродовж першої години ми збирали ягоди для продажу в місцевих магазинах, а вже потім для продажу в домашньому магазині господарів.

Спочатку такі умови праці для нас були вкрай важкими, тому по закінченні робочого дня сил на розваги у нас не залишалось. Часто доводилось працювати під дощем, але не в зливу, як це буває в інших господарів. Що було досить приємно, так це те, що нас знали по іменах, як господарі, так і контролер.

Полуниці збирали в ящики. У кожного працівника був свій номер, що полегшувало контроль за робочим процесом і значно спрощувало ведення документації.

Що ж до вихідних, то він у нас був в неділю. Нас здивувало те, що в цей день по всій країні всі магазини зачинені. Купити неможливо абсолютно нічого, проте розважитись можна. Кафе, ресторани, парки та інші місця відпочинку в неділю працюють. До речі, про наш відпочинок дбали й господарі, які з радістю надали нам для користування тенісний стіл, волейбольний та футбольний м’ячі, басейн та шезлонги. А одного разу ми з ними побували на святкуванні одного з національних свят.

Як підсумок скажу, що перебування в Німеччині – це яскрава сторінка у моєму житті, яка спонукає до постановки нових цілей в майбутньому та їх досягнення. Адже після такого досвіду виникає бажання жити зовсім по-іншому, будувати свою державу й розвивати її сильні сторони. Я вдячна рідному ВНАУ за надану можливість здобути такий цінний досвід, який дав змогу не лише покращити фінансове становище, а й глибше пізнати світ й себе водночас.

Алина Заболотчук, студентка 4 курсу, Економічний факультет