Продовольственной катастрофы не будет: как украинским аграриям выиграть от COVID

* Текст подається мовою оригіналу

Так, глобальний дохід на душу населення впаде на 4%. Від 40 до 60 млн людей можуть опинитися за межею бідності. Половина з тих, хто працює, можуть втратити роботу протягом найближчих кількох місяців. А загалом вірус коштуватиме світовій економіці $10 трлн.

Стурбованість викликають заяви Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріш, у яких йдеться про те, що світ перебуває на порозі продовольчої катастрофи, спровокованої пандемією COVID-19. За його твердженням, наразі під загрозою перебуває функціонування існуючих продовольчих систем, а глобальні карантинні заходи та можлива рецесія уже сьогодні негативно впливають на забезпеченість продовольством населення світу.

Попит на їжу буде завжди

Втім, експерти переконані, що Україна за правильної державної політики може перетворити нинішню загрозу на економічну перевагу. Зокрема, таку думку AgroPortal.ua висловила заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», д.е.н. Ольга Ходаківська.

На її погляд, ймовірно у нових обставинах споживачі скоротять попит на дорогі продукти, які можна безболісно замінити. Одначе попит на базові, незамінні продовольчі товари може навіть зрости.

«Це стосується продовольчих зернових культур, таких як пшениця, рис, круп’яні культури та інші. Це базові і недорогі стратегічні продукти, які люди починають споживати в кризових ситуаціях», — говорить вона. Проте додає, що все залежатиме від того, наскільки жорсткими будуть подальші карантинні обмеження та їх тривалість.

Їжа, — це останнє, на чому населення планети буде економити.

Професор Київської школи економіки Олег Нів’євський також наголошує, що їжа, — це останнє, на чому населення планети буде економити. На його погляд, економічно це трансформується в досить нееластичний попит по доходу.

«Попит на їжу або зменшується, або збільшується трішки в меншій степені, ніж зміна доходів. Тобто якщо глобальний дохід на душу населення зменшиться на 4%, то попит на продовольство зменшиться на менше ніж 4%», — говорить експерт.

Але ж, додає він, населення буде також зростати, що може компенсувати втрати по сукупності доходів.

Загалом фахівець не вважає, що виробництво суттєво зменшиться з огляду на падіння попиту. Проте, можливо, додасть тиску на ціни.

Золоте зерно

Експерти говорять, що споживання харчових продуктів — найбільш вагомий індикатор, що спільно із попитом на зовнішніх ринках стимулює виробництво агропродовольства. Проте обсяги виробництва харчових продуктів залежать і від низки інших чинників, а саме: наявність сировинної бази, її якість, кон’юнктура зовнішніх ринків, ціни, фінансові ресурси, природно-кліматичні умови, науково-технічний прогрес, інші фактори виробництва та форми його організації, розвиненість логістики тощо.

«Якщо оцінювати вплив споживання на обсяги виробництва, то слід враховувати, що нині Україна достатньо інтегрована у світові агропродовольчі ринки, є лідером за обсягами виробництва й експорту на цілому ряді продовольчих ринків», — каже Ходаківська.

Світовий ринок агропродовольчої продукції постійно зростає.

Крім того, додає вона, тривалий час наша країна є нетто-експортером практично всіх основних продуктів харчування, що забезпечує її високий рівень продовольчої безпеки. «Світовий ринок агропродовольчої продукції постійно зростає, а отже – якщо з певних об’єктивних причин відбуватиметься скорочення обсягів внутрішнього споживання, то зростання зовнішнього попиту стимулюватиме внутрішнє виробництво харчових продуктів», — вважає заступник директора ННЦ «Інститут аграрної економіки».

Олег Нів’євський додає, що в Україні доволі проста структура виробництва. В основному це зернові та олійні культури, олія, доволі проста лінійка молочної продукції тощо. Тому навіть якщо спостерігатиметься зниження попиту на продукцію у світі, Україні це не дуже зашкодить. «Набагато чутливіший до доходу попит на більш складні та дорогі продукти харчування», — говорить експерт.

Директор дорадчого центру «Терра Деї» Олександр Омельченко зі свого боку звертає увагу, що населення Землі постійно збільшується. З 1954 р. воно зросло вдвічі. «Тому споживання лише буде рости,так як росте і середній вік», — говорить він.

Зокрема, дуже стрімко зростає населення Африки, і, звичайно, його треба нагодувати. «Африка досі не забезпечена повною мірою основними харчовими продуктами. Аграріям потрібно дивитися, що їй запропонувати. Наприклад, те ж зерном, але бажано ще й дешеве», — додає заступник директора «ПроАгро Групп» Марія Колесник.

Зона ризику

Якщо ж розглянути гіпотетичну ситуацію, коли одночасно відбуватиметься скорочення обсягів внутрішнього та зовнішнього попиту на харчові продукти, то в перспективі звісно це може призвести до зниження виробництва. Певні передумови до цього є, вважає Ходаківська.

Зокрема, зазначає вона, у 2020 році спостерігалося зниження вартості нафти на світових ринках. Це призвело до різкого зменшення імпорту продовольства країнами, які отримували доходи за рахунок видобутку і експорту нафти. Серед таких країн є й ключові імпортери української сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, у тому числі Єгипет, Саудівська Аравія, ОАЕ та інші.

«За перше півріччя 2020 року поставки українських товарів до Єгипту зменшився на 18 %, Саудівської Аравії – на 5 %, ОАЕ – на 3 %. У цих країнах очікується зниження споживання за рахунок скорочення надходження валютної виручки від продажу нафти і ще більш суттєво – від скорочення діяльності туристичної галузі», — ділиться експертка.

Для України це негативний чинник, оскільки він може позначитися на обсягах експорту сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки на ринки цих країн. А відповідно й призвести до зниження обсягів виробництва, якщо не віднайти нові канали збуту вітчизняної продукції.

Крім того, зниження ціни на нафту, що відбулося на першому етапі оголошення пандемії, призвело до скорочення попиту на біоетанол, основним джерелом сировини для виробництва якого є кукурудза, та біодизель, при виробництві якого використовується переважно ріпак. «Це теж негативний чинник, оскільки кукурудза і ріпак є вагомими експортними товарами», — пояснюють в Інституті аграрної економіки. Відсутність або низький попит на біоетанол та біодизель за несприятливих умов можуть стати причиною зниження попиту на кукурудзу та ріпак, а відповідно й зниження цін та обсягів їх реалізації, втрати експортної виручки, доходів та прибутків виробників.

То що далі?

Як вибудувати подальшу стратегію виробництва продовольства? Олександр Омельченко вважає, що жодної переорієнтації сьогодні не треба, і не буде. «Український і світовий АПК давно веде інтенсивне виробництво з мінімальним використанням людської праці», — акцентує він.

З початку пандемії аграрії вже налагодили ланцюжки поставок та адаптувались до нових умов.

Водночас Олег Нів’євський додає, що з початку пандемії аграрії вже налагодили ланцюжки поставок та адаптувались до нових умов. Проте глобально проблеми для них залишилися тими ж – нестача кваліфікованих кадрів, доступ до фінансування, низька продуктивність, непередбачуванність/хаотичність аграрної політики та макроситуації в країні.

«Як на мене, майбутнє українського АПК – доволі райдужне, оскільки фундамендальні чинники залишаються доволі позитивними для нас. Це і зростання населення (значить і попиту), і відносно низька поточна продуктивність (а значить є потенціал збільшення виробництва). Навіть за прогнозами впливу зміні клімату нам прогнозують збільшення врожайності, хоча потрібно буде працювати над розвитком зрошування та вологозберігаючими технологіями особливо на півдні», — говорить він.

Питання лише в тому, хто цим скористається? «Наразі виглядає так, що через крен аграрної політики впродовж минулих років в бік великих підриємств і продовження такої політики зараз, цим скористаються лише великі та до певної міри середні аграрії, а малі та дрібні будуть певним чином маргіналізуватись. Що не добре для розвитку села», — говорить він.

Тобто, додає експерт, якщо держава справді і реально зверне увагу на малих та дрібних виробників, зробить реальні кроки до їх підтримки та розвитку, то тоді майбутнє українського АПК бачиться перспективним.

Його підтримує і Омельченко. «Пандемія лише висвітлила відсутність державної політики в аграрній сфері. Зараз перш за все потрібна підтримка дрібним виробникам», — додав він.

Водночас Ольга Ходаківська дає цілу низку порад, що робити самим аграріям задля мінімізації негативного впливу карантинних заходів, зумовлених поширенням Covid-19 та пов’язаних з ними обмежувальних заходів:

• перепрофілювати виробництво з урахуванням існуючих запитів і тенденцій на внутрішньому і зовнішніх ринках;
• диверсифікувати виробництво та канали реалізації продукції;
• здійснювати укрупнення, кооперацію та інтеграцію товаровиробників в експортоорієнтованому сегменті, особливо при вирощуванні й реалізації органічної продукції, овочів, фруктів, ягід, нішевих продуктів.

З боку держави теж мають створюватися умови для мінімізації ризиків поширення пандемії Covid-19, зазначає вона. Це:

• гарантування продовольчої безпеки населення;
• запровадження страхування виробників сільгосппродукції з державною підтримкою, в т. ч. й від наслідків змін клімату;
• гарантування надійності функціонування існуючих логістичних потоків;
• введення податкових канікул на термін дії обмежувальних заходів.

Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua