Рост цен и привлекательная EBITDA: как Украина ставит рекорды по овсу

Чем привлекательна культура, и какие перспективы ее выращивания видят сами аграрии — узнавал AgroPortal.ua.

* Текст подається мовою оригіналу

Чим приваблива культура, та які перспективи у її вирощуванні бачать самі аграрії – дізнавався AgroPortal.ua.

Потенціал для врожаю

У 2020 р. під посівами вівса було зайнято 200 тис. га землі, що на 10% більше аналогічного показника минулого року. Як розповідає аналітик «Українського клубу аграрного бізнесу» Світлана Литвин, протягом останніх 5 років площа під посівами даної культури коливалася в рамках +/-200 тис. га.

«Частка вівса в загальній структурі посівів зернових та зернобобових культур залишається незначною: всього 1,3%. Хоча в 2000 році площі були в 2 рази більшими», — ділиться спостереженнями аналітик

Середня врожайність в останні періоди була на рівні 24 ц/га. Однак в 2020 р., коли практично по всіх культурах було відмічено зниження врожайності через несприятливі погодні умови, овес продемонстрував зростання до 26,9 ц/га. Це на 16% вище аналогічного показника минулого року.

Співвласник та виконавчий директор Agricom Group Петро Мельник, котра займається вирощуванням та переробкою вівса в Україні, вважає, що урожайність може бути й вищою.

«Покращуючи селекцію, в України є величезний потенціал збільшення врожайності на 1-1,5 т/га як мінімум», — говорить він, спираючись на попередній аналіз, проведений у співпраці з зарубіжними науковцями.

Проте навіть при середній врожайності 4,5 т/га овес у минулому сезоні дав привабливу EBITDA на рівні з кукурудзою і соняшником.

«Можна проінвестувати в сівалки, і вони будуть працювати тільки для кукурудзи чи для соняшника два тижні на рік, і при цьому тримати купу капексів. А можна більш раціонально підійти до свого технічного парку, і висаджувати овес», — говорить Мельник. Додає, що ця культура не боїться морозу, тому її можна сіяти раніше інших культур. Це — додаткова перевага.

Якісного вівса — обмаль

Торік за рахунок високого валового збору вівса Україна збільшила експорт цієї культури, відвантаживши за кордон 59% вирощеного обсягу, ділиться Литвин. Основними покупцями були Індія, яка дала 47% від експортної виручки, Польща (8%) та Пакистан (7%).

«В цілому, на світовому ринку існує потреба близько 3 млн т даної культури і це 2,7% загального світового імпорту всіх зернових культур», — каже Литвин.

На її погляд, українські товаровиробники цілком можуть зайняти більшу частку в загальному світовому експорті. Однак паралельно на українських землях вирощуються більш рентабельні та затребувані на світовому ринку зернові культури, як то пшениця та кукурудза.

«Для диверсифікації ризиків варто розглянути варіант включення вівса в сівозміну, а відповідно і збільшення посівних площ під ним, для уникнення ризиків, що пов’язані з погодними умовами», — каже аналітик

Водночас Петро Мельник акцентує, що якісного вівса на українському ринку обмаль. Через це Agricom Group, приміром, другий рік поспіль імпортує вівсяну крупу з Білорусі.

Ціна на овес зростає

У 2021 р. Agricom Group планує засіяти вівсом 2,6 тис. га, посів майже завершено. У порівнянні з минулим роком площа під цю культуру розширилась майже вдвічі.

«Також посіяли 200 га насіннєвого вівса, що дозволить нам вже у наступному році забезпечити під засів вівса товарного 3-3,5 тис. га», — ділиться виконавчий директор аграрної компанії.   

Овес зараз є обов’язковою і стратегічною культурою у сівозміні Agricom Group — у компанії є потужний завод, який виготовляє близько 30% українських пластівців. Якщо дивитись у розрізі сировини, то Agricom споживає до 30% українського вівса для виробництва своєї продукції.

Вже два роки ціна на овес збільшується, зростає експорт

«Для нас це хороший знак. Навіть не з позиції стратегічної сировини для виробництва власної продукції. Ми не пов'язуємо між собою бізнеси, і рентабельність кожного з них рахується окремо. А з позиції, що овес сьогодні в цілому дуже гарна культура. Тому зараз ми робимо технологічний розрив на своїх полях, висаджуючи замість кукурудзи овес», — говорить Мельник.

Компанія продовжує покращувати технологію вирощування вівса, підбираючи кращі сорти, системи живлення та захисту. У цьому році Agricom заклала дослідні ділянки, де посіяла 19 різних сортів вівса (вітчизняні та закордоні) у 4-кратній повторюваності для визначення найкращого сорту для наших умов. Паралельно тестують кілька нових фунгіцидних схем захисту посівів.

Голозерний – під питанням

Якщо традиційний овес є привабливою і ефективною культурою для вирощування, то голозерний – під питанням. Голова фермерського господарства «Довіра» Павло Лишко, котрий вирощує нішову культуру понад 10 років, говорить, що раніше голозерний овес мав більше переваг, і ним було вигідніше займатися.

«Цінова політика була набагато вищою, ніж у звичайного вівса та пшениці. Наприклад, коли пшениця коштувала 5000 грн, а звичайний овес – 4000, то голозерний – 7000», — ділиться він.

Наразі попит на культуру падає. Це відбувається через те, що переробники ставлять спеціальне обладнання, яке відділяє лушпиння від зернятка традиційного вівса, і воно теж іде на переробку.

«Той, хто не встановив такого обладнання, бере голозерний. У зв’язку з цим цьогоріч сіятимемо на 50% менше», — розповідає Павло Лишко.

Цю тенденцію підтверджують і в Agricom Group. «Особливість нашого заводу з виготовлення пластівців полягає в тому, що ми не споживаємо газ для виробництва – у нас замкнутий цикл. Теплову енергію отримуємо шляхом спалювання лузги в сучасних котлах за новітньою технологією. Це дозволяє заощаджувати багато коштів на енергоресурсах, і разом з тим робити 100% утилізацію вівса», — пояснює Петро Мельник.

Голозерний овес компанія наразі не розглядає. «3-4 роки тому ми робили дослідження, і ще тоді голозерний овес не показав себе настільки цікавою з точки урожайності культурою, щоб нею займатись», — додає він.

Голова фермерського господарства «Довіра» звертає увагу на те, що голозерний овес — дуже специфічна культура. Вона вибагливіша, ніж звичайний овес, більше хворіє. Для порівняння: якщо звичайний можна взагалі не обробляти фунгіцидами, максимум – один раз, то для голозерного це — мінімум.

Також він схильний до виродження. Чим вища репродукція, тим більше залишається необрушеного зерна.

Максимум – чотири роки і треба вже придбавати нові посівні одиниці голозерновго вівса

«Тому ми кожен рік купуємо невелику кількість еліти та засіваємо насіннєве поле, потім відбираємо насіння на наступний рік», — говорить Павло Лишко.

Додає, що зібрати 5-6 т такої культури з гектара нереально. Голозерний овес вразливий до вилягання, після нього дуже важко збирати врожай.

«Ми, наприклад, робимо аналізи ґрунтів і вже знаємо, де в нас який NPK і як вносити добрива. Максимум під такий овес можна давати 90 кг азоту у діючій речовині. Якщо внести більше, коли поле, наприклад, і так має гарний природній фон, то урожай буде дуже важко підняти з землі», — пояснив виробник.

Наразі середній урожай в господарстві – це 3,5 т/га. «Були поля, де отримували 4 т, але знову ж таки спостерігалося вилягання. Окрім того, впливає зміна клімату, і як наслідок – буревії псують частину врожаю», — додав Лишко.

Наталія Рекуненко, AgroPortal.ua