Виталий Башинский: Украине остался последний шаг, чтобы адаптировать пищевое законодательство к нормам ЕС

Насколько законопроект решает существующие проблемы, а также о его плюсах и недостатках, которые следует учесть при подготовке ко второму чтению — AgroPortal.ua пообщался с национальным координатором проекта Продовольственной и сельскохозяйственной организации ООН (FAO) Виталием Башинским.

текст публікується мовою спілкування

Чому назріла необхідність оновлення законодавства у сфері ветеринарної медицини та благополуччя тварин?

Віталій Башинський: Закон «Про ветеринарну медицину та благополуччя тварин» є останнім у довгому ланцюгу приведення українського законодавства у відповідність до норм DCFTA — Всеохоплюючої Угоди про вільну торгівлю з ЄС. Перед тим, як внести зміни до нього, Держпродспоживслужба, Держкомветмедицини, Держветфітослужба, Міністерство аграрної політики та продовольства, Міністерство охорони здоров’я, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства спільно внесли величезну кількість змін до цілого переліку законів:

• ЗУ «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною»,
• ЗУ «Про безпечність та гігієну кормів»,
• ЗУ «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів»,
• ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів».

Оновлено ряд підзаконних актів, які вже адаптовані й діють в Україні. Настала черга закону про ветеринарну медицину. Він є основою, базисом, який накладається на ряд інших і змінюється в останню чергу.

Розкажіть про основні зміни, які передбачає новий законопроєкт.

Віталій Башинський: Перше — питання благополуччя тварин, яке рамково описується в законі. Світові тенденції нас просто зобов’язують врегулювати це питання, і досить швидко. Загальна суспільна думка щодо благополуччя тварин змінюється. Європейські країни забороняють окремі підходи у вирощуванні птиці, худоби, поліпшують умови їх утримання. Торік Україна вже була повідомлена, що повинна мати горизонтальне законодавство щодо благополуччя тварин до 2021 р., інакше ЄС матиме право переглянути наші експортні можливості або ввести обмежувальні заходи для українських експортерів до ЄС.

Іншим важливим моментом є питання антибіотикорезистентності, яке знайшло відображення у законопроєкті. Зокрема, будуть заборонені до використання з профілактичною метою всі антимікробні засоби — хімічні антибіотики. Будуть дозволені лише природні фітонциди та біоциди як дезінфектанти, які застосовуються до поверхонь, а не до самих тварин. Вводиться активний та пасивний моніторинг утворення та циркуляції антибіотикорезистентних штамів, що має значно покращити ситуацію в Україні з цим явищем.

По-третє, закон дуже чітко прописує процедури реєстрації ветеринарних препаратів. Поміж іншого це дозволить також і впорядкувати використання протимікробних засобів.

Адаптується законодавство до норм ЄС у реєстрації ветеринарних препаратів — як хіміотерапевтичних, так і біологічних. Тут з’являється багато незадоволених, які критикують закон. Дійсно, у цьому плані він стає більш жорстким. Всі імпортери, які продають препарати, зареєстровані на території України, тепер матимуть і офіційне представництво, яке зобов’язане контролювати якість препаратів та відповідати за порушення українського законодавства. Досі у них були тільки внутрішні дистриб’ютори. У випадку серйозних проблем з препаратами ті просто зникали з ринку.

Четвертий, дуже важливий момент — упорядкування відносин між державними та приватними ветлікарями. Тут ми наштовхуємося на серйозний супротив власне приватних ветеринарних лікарів, що парадоксально у світлі світових тенденцій. Вони повинні будуть виконувати деякі завдання від імені держави та можуть бути уповноважені частково на виконання якихось державних функцій, які пов’язані з приватною ветеринарною діяльністю того чи іншого спеціаліста.

При цьому їм надається можливість створювати саморегулівну організацію за прикладом ветеринарної палати, як це організовано в країнах ЄС. Але тепер це не є обов’язковою опцією, лише прерогативою приватного лікаря. Тобто вони самі визначаються, чи потрібна їм така організація. В інакшому випадку всі важелі керування знаходяться в компетентному органі — Держпродспоживслужбі.

Як позначаться оновлені законодавчі норми на діяльності тваринницьких підприємств? Наскільки змінюються вимоги щодо забезпечення благополуччя тварин?

Віталій Башинський: Закон не містить чітких вимог до благополуччя тварин. Вони будуть прописані в підзаконних актах. Приміром, уже є проєкт наказу Мінекономіки щодо благополуччя тварин при утриманні. Ведеться підготовка наказу щодо благополуччя тварин при забої.

Звісно, тваринницьким підприємствам це принесе суттєві додаткові витрати, особливо в галузі птахівництва та свинарства. Тому ці зміни подобаються не всім. З іншого боку, всі експортери, які торгують тваринницькою продукцією на ринку ЄС, уже зараз на 100% відповідають всім вимогам благополуччя, що там діють. І при цьому ефективно ведуть свою діяльність.

Коли ми говоримо про належні умови утримання та годівлі тварини, можемо перейти до наступного питання — виключення із раціонів антибіотиків, які дуже широко використовуються з профілактичною метою. Заборона також сильно вплине на діяльність підприємств, які не можуть відмовитися від антибіотиків. Звичайно, ефективність цієї норми корелюватиме з повноваженнями компетентного органу та прозорістю його роботи, що надважливо.

Які нові вимоги будуть впроваджені щодо реєстрації й обігу ветеринарних препаратів? Наскільки вони відповідають потребам учасників ринку?

Віталій Башинський: Дуже складне питання з огляду на те, що учасникам ринку зміни взагалі не потрібні. І саме зараз ми спостерігаємо з їхнього боку значний супротив.

По-перше, вводиться ліцензія на імпорт (до речі, абсолютно нормальна практика в ЄС). По-друге, всі імпортери повинні відкрити в Україні офіційне представництво та здійснювати постреєстраційний нагляд та нагляд за якістю препаратів, які вводять на ринок.

Зараз ми маємо безконтрольний обіг і засилля фальсифікованих препаратів. Звісно, нові вимоги не подобаються операторам ринку, і вони всіляко перешкоджатимуть прийняттю законопроєкту. До речі, щодо українських виробників, на сьогодні вони з нашим національним статусом реєстрації не можуть потрапити на ринок ЄС із власними препаратами. Натомість європейці заходять на наш ринок вільно — відчуваються певні ознаки дискримінації.

Думаю, що проблематика реєстрації препаратів буде одним із найскладніших для обговорення розділів законопроєкту, найбільш дискусійним.

Які зміни передбачаються у сфері держконтролю? Чи не ускладнить посилення контролю діяльність тваринницьких підприємств?

Віталій Башинський: Сам закон не підсилює контроль. Він лише роз’яснює та врегульовує деякі моменти. У частині контролю з’являється благополуччя, яке досі не контролювалось, оскільки не було законодавства у цій сфері. Не контролювалися також питання, пов’язані з утворенням антибіотикорезистентних штамів та з використанням протимікробних препаратів з профілактичною метою.

Діяльність підприємств, які працюють за законом, не ускладниться. Але я не впевнений, що Держпродспоживслужбі вистачить ресурсів для того, щоб швидко вирівняти ситуацію. Скоріш за все, розкачка йтиме не тільки під час перехідного періоду (два роки від прийняття закону), а ще й років зо два після. Наприклад, питання благополуччя тварин матимуть перехідний період до 2026 р., в деяких випадках розглядається питання до 2028 р. для того, щоб наші виробники змогли повноцінно адаптуватися до нових норм.

Як відомо, законопроєкт передбачає також посилення відповідальності суб’єктів господарювання. Наскільки обґрунтованим є збільшення санкцій, на ваш погляд, та що це дасть?

Віталій Башинський: Санкції, які прописані в цьому законі, менші, ніж ті, які застосовуються в Європейському Союзі. Дехто може апелювати тим, що у наших менші доходи, але насправді це не так. Доходи від сільського господарства приблизно однакові. Дотації різні, підтримка держави — різна. Я абсолютно погоджуюсь із нашими виробниками, що Україна не так піклується про них, як це здійснює Єврокомісія чи уряди країн-членів ЄС.

Але коли ми говоримо про відповідальність за дії, які можуть потягти за собою порушення здоров’я споживачів, санкції мають бути жорсткими.

Згідно проєкту закону, виробництво, ввезення та застосування незареєстрованих ветеринарних лікарських засобів для проведення їх наукових досліджень з метою подальшої державної реєстрації має здійснюватися за дозволом компетентного органу. Чи не створить отримання цього дозволу додаткових корупційних перешкод?  

Віталій Башинський: Ця норма сьогодні діє абсолютно аналогічним чином. Невірно вважати, що це створить нові корупційні перешкоди. А якщо ми говоримо взагалі про корупційні перешкоди, то ми повертаємося до прозорості системи загалом. Якщо при ввезенні кожного незареєстрованого препарату буде чітко зрозуміла процедура та розписаний план використання цих препаратів для реєстрації та буде чітко встановлена необхідна кількість препарату, і це буде підтверджено Національним агентством з реєстрації ветеринарних препаратів, то корупційні перешкоди будуть зведені до мінімуму.

Як щодо обов’язкової реєстрації тваринницьких потужностей фізичними особами, які є самозайнятими — тобто одноосібниками? Наскільки реальною видається вам ця норма з огляду на кількість одноосібників в Україні, яких нараховується 4,5 млн?

Віталій Башинський: У мене тоді просте запитання — а як зараз ці 4,5 млн одноосібників проходять щорічні осінні та весняні виводки? Всі записи є в описах державних лікарень, районних, обласних управлінь. Просто ці записи невпорядковані та зберігаються на рівні територіальних підрозділів компетентного органу.

Вони попросту будуть перенесені до державного реєстру, і кожному об’єкту буде автоматично присвоєний номер. Порядок реєстрації не буде зобов’язувати власника тварини до якихось додаткових дій.

Єдине, що його господарство з’явиться в держреєстрі. Це робиться з єдиною метою — досягти чіткої простежуваності продуктів тваринного походження, які призначені для споживання людьми та не призначені — в тому числі, побічних продуктів, які також становлять ризик для населення через неналежну утилізацію або зберігання.

Окрім реєстрації потужностей одноосібникам доведеться також вести записи щодо тварин. Це нереально великі обсяги інформації. Хто це контролюватиме, і як вона систематизуватиметься? Чи не завеликим буде навантаження на господарів, які досі взагалі цього не робили?

Віталій Башинський: Вони вже це роблять і робили раніше. Навіть мій дідусь, який утримував усього одну корову, завжди вів зошит, де вказував ліки, що вводились корові, та вклеював етикетки з використаних преміксів. Все, більше нічого від особистих селянських господарств не вимагається. Невже це колосальна кількість інформації? Згодовування сіна, соломи, зерна, фуражу чи інших подібних кормових матеріалів у записах не фіксується. Саме ці записи вимагає вести закон, у довільній формі.

Вони є складовою ланцюга простежуваності щодо залишків ветпрепаратів та інших забруднювачів у продукції, утворення антибіотикорезистентних штамів та проведення розслідувань щодо їх утворення. Це стосується не тільки великотоварних господарств, але й дрібних, де утримується 1-2 чи 3-5 корів, якщо вони вводять свою продукцію на ринок.

Чи лишаються проблеми у сфері ветмедицини, які оминули автори законопроєкту? Що, на ваш погляд, варто врахувати при його підготовці до другого читання?

Віталій Башинський: Так, закон не ідеальний. Неможливо врахувати всі проблеми у сфері ветмедицини. Законом не можна вирішити катастрофічне питання із нестачею кадрів в установах, які входять до сфери управління Держпродспоживслужби. Законом не можна виправити катастрофічне зниження довіри до державної служби, низькі зарплати та неможливість залучити до роботи в держустановах молодь. За поточного рівня оплати праці кожен, хто йде на цю роботу добровільно, вже підозрюється в корупції. Бо за офіційну зарплату він фізично не може прожити, не ведучи натуральне господарство на присадибних ділянках. Це не вирішиться ні цим законом, ні законом про контроль, чи законом про безпечність і якість харчових продуктів. Це вирішиться з часом, коли ми усвідомимо необхідність та упорядкуємо свою роботу і будемо здатні нормально фінансувати власні контролюючі органи, або це зробить хтось за нас.

На сьогодні більшість національних виробників фінансують закордонні контролюючі органи, до яких інші країни ставляться з довірою. Наші рибопереробні господарства, виробники меду, молока і молочних продуктів досліджують продукцію для подальшого експорту за кордоном. Це говорить про катастрофічну недовіру до національної системи контролю.

Тому проблеми лишаться, але цей закон конче необхідний для того, щоб ми стали ближче до їх вирішення.

Між першим і другим читанням можна відшліфувати цей закон. Що потрібно врахувати нардепам — радьтеся зі спеціалістами. Нині велика кількість порад іде від виробників ветпрепаратів та інших операторів ринку, яким зручно працювати у сірій площині. Це потрібно відсіювати та робити висновки відповідно прогресу та підсилення національного потенціалу.

Наталия Рекуненко, AgroPortal.ua