Майже 80 тис. га земель сільськогосподарського призначення реалізовано у 2023 році станом на початок жовтня.
1% від усіх сільськогосподарських земель було продано і подаровано за час земельної реформи, яка триває вже третій рік.
Яким має бути суспільно-політичний договір, який об’єднає українців усюди та з різним досвідом? Довкола чого будувати культуру єдності, яка стане міцним фундаментом для розвитку держави? Що лежить в основі єдності сталих націй, та чи спрацює їхній досвід для нас?
Ринок землі сільськогосподарського призначення в серпні 2023 року відновив зростання після незначного сезонного скорочення обсягів транзакцій купівлі-продажу у червні-липні.
Договори купівлі-продажу землі на площу 448 тис. га були оформлені з початку відкриття ринку до середини вересня 2023 року.
Український агропродовольчий сектор однозначно чекають складні часи, оскільки з початку війни кількість депозитів на емісійних рахунках суттєво збільшилась.
У Міністерстві аграрної політики та продовольства України налаштовані на відкриття ринку землі для юридичних осіб з 1 січня 2024 року, як це передбачено діючим законодавством.
Якщо у 2016 році, коли дослідження проводилося вперше, 64% респондентів зазначили, що стикалися з корупцією, то у 2021 таких було 24%, у 2022 — 20%, а в 2023 — 16%.
В обов’язковому порядку через «Прозорро» мають продаватися землі державної та комунальної власності. Зобов’язати всіх власників земельних ділянок здійснювати продаж виключно через платформу — це означає обмежити їм доступ до ринку.
Незважаючи на усі перестороги, які були в опонентів земельної реформи, буму продажів землі не відбулося. В обіг залучено всього близько 1% усіх сільськогосподарських земель на підконтрольних Україні територіях. Це цілком відповідає темпам земельного ринку в європейських та інших демократичних країнах з ринковою економікою.
Внаслідок російської агресії проти України на ринку землі не відбулось понад 102 тис. угод із сукупною площею 282 тис. га, що в результаті становить $312,8 млн втрат ринку.
Однією з найпоширеніших форм ведення аграрного бізнесу в Україні є фермерське господарство. На кінець 2022 року, попри війну, кількість фермерських господарств в Україні дорівнювала 32,5 тис. З них, за даними Держстату, майже 29 тис. мали в обробітку 4,7 млн га сільськогосподарських угідь.
Відкриття ринку земель розвінчало основний міф, яким залякували українців: ми залишимося без землі, адже усе спродають. Натомість за цей час кількість усіх проданих сільгоспземель, які раніше були під мораторієм, склала лише 1%, що становить 0,5% в рік.
В умовах повномасштабного вторгнення ринок землі продовжує функціонувати в цивілізованому форматі згідно з визначеними законодавством нормами. І вже за пів року, відповідно до діючого земельного законодавства, має настати черговий етап впровадження земельної реформи, коли юридичні особи отримають право на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Їм буде дозволено купувати земельні банки площею до 10 тис. га.
Збільшення числа угод щодо продажу землі сільськогосподарського призначення найближчим часом не спостерігатиметься.
Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» звернулась до Мінагрополітики та Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин з проханням відхилити проєкт закону №9341 від 29 травня 2023 року.
Конкурентні війни між аграріями — це вже настільки звичайне явище, що його можна порівняти зі зміною погодних умов протягом року. Буває період затишшя, який може змінюватись періодом загострення. І, звичайно, предметом цієї боротьби є землі. Чого тільки не обіцяють пайовикам в обмін на їхні земельні ділянки. У боротьбі за право оренди використовуються одні хитрощі, у боротьбі за право викупу — інші.
1 липня 2021 року в Україні був відкритий ринок землі. Під час війни ринок не зупинився: продаж, передача в оренду, купівля — всі ці процеси відбуваються постійно, формуючи непогані доходи як землевласникам, так і до бюджету країни.
Вартість сільгоспземель після відкриття ринку зросла в 4 рази, а наступного року цей актив додасть у ціні ще 50-75%.
Агропродовольчий сектор України, попри війну, залишається інвестиційно привабливим через наявні природно—кліматичні умови, накопичену експертизу та кваліфіковані кадри, відносно низьку вартість основних факторів виробництва (землі та робочої сили), розвинену логістику, орієнтацію на експорт, високий попит на продукцію на міжнародних ринках та близькість до європейського ринку.